Інклюзія в дії: як у вінницькому садочку №7 кожна дитина зростає з любов’ю, турботою і рівними можливостями

«Вінницька освіта, в першу чергу, це про рівні можливості, про прийняття, про любов. Це про майбутнє, яке ми формуємо вже сьогодні. Інклюзія - це не просто про інтеграцію дитини в колектив, а про створення умов, де вона на рівних з іншими», – пояснює директорка департаменту Освіти ВМР Оксана Яценко.

Шлях до інклюзії дитсадок почав ще у 2016 році. Саме цей заклад дошкільної освіти став одним із перших у Вінниці, де відкрили інклюзивну групу.

Сьогодні тут працює вже п’ять інклюзивних груп, які відвідують 19 дітей з особливими освітніми потребами. Це хлопчики й дівчатка, які мають різні категорії труднощів та рівні підтримки, але одне спільне право – гратися, навчатися та розвиватися поруч з однолітками у комфортному й дружньому середовищі.

«Вихователі інклюзивних груп не вигадують «спеціальні» заняття. Тут діти з особливими освітніми потребами залучені до освітнього процесу. Вони спілкуються з однолітками, знаходять друзів, стають відкритими та почуваються впевненіше. Долучаються до спільних ігор та творчих занять. Це все сприяє мовному, когнітивному, соціальному та емоційному розвитку. А вихователі та фахівці краще розуміють потреби та особливості дітей, отримують новий досвід, оволодівають різними педагогічними методиками, – пояснює завідувачка закладу Олена Просєкова, – І кожна дитина важлива. У центрі уваги її інтереси, сильні сторони та її унікальний темп».

«Робота з дітьми ведеться командно, – розповідає вихователька-методистка Ольга Слизькоуха, – Інклюзивне навчання в закладі організовується відповідно до висновку ІРЦ із урахуванням рівнів підтримки. А їх визначено п’ять для тих діток, які мають бар’єри, відповідно до різних сфер розвитку, що перешкоджають успішному функціонуванню, навчанню, взаємодії, ігровій діяльності, мобільності». Інклюзивне навчання це не просто навчання, а це глибока підтримка.

«Це не про «що вона не може», а про «як ми можемо допомогти». При формуванні позитивної мотивації до навчання враховуємо інтереси та потреби дітей. Сьогодні, наприклад, ми говорили про види спорту. Всі передавали естафету з прапорцем, а нашого хлопчика зацікавили пожежною машинкою. Бо саме з використанням пожежної машини хлопчик легко залучається до спільної діяльності з однолітками, йому це цікаво. Обов’язково використовуємо позитивне підкріплення. Позитивне підкріплення, яке є є дуже ефективним методом для формування позитивної мотивації до навчання», – зазначає вихователька інклюзивної групи «Країна ельфів» Валентина Шевчук.

Дитина отримує схвалення, визнання та інші позитивні емоції за успіхи в навчанні, що сприяє збільшенню мотивації до подальших зусиль.

Вихователі переконують – важливо позитивно підходити до дитини та зміцнювати її самооцінку, створювати можливість для самостійного виконання завдань та залучення до співпраці з іншими дітьми.

Асистенти вихователя – завжди поруч із дитиною, адже є одними з ключових фігур інклюзивного процесу. Вони допомагають вихователю в організації освітнього процесу і не тільки дитині з ООП, а й усім вихованцям, концентрувати увагу, слідкують за динамікою розвитку дитини, залучені до адаптації та модифікації навчального матеріалу.

Це можуть бути спрощені завдання, візуальні підказки, але суть одна: всі працюють за однією тією ж освітньою програмою.

Інклюзія не лише відкриває можливості дітям із особливими освітніми потребами, а й збагачує весь дитячий колектив.

«Діти стають більш уважними, чуйними, добрими, навчаються толерантності, вмінню допомагати та підтримувати. Вони бачать, що ми всі різні, але всі рівні. І це – їхній власний життєвий досвід», — ділиться вихователька Юлія Івасишина.

Діти вчаться бути толерантними не зі слів, а через гру, спілкування, підтримку.

Досвід закладу дошкільної освіти №7 – яскраве підтвердження того, що інклюзія можлива, реальна і надзвичайно цінна. Це не лише про методики й програми, а й про людей, які вірять у кожну дитину, педагогів, які не бояться змінюватися, дітей, які змінюють світ навколо себе просто тим, що ростуть разом.

«Перш, ніж подати документи на вступ у садочок, ми почули багато теплих відгуків від інших батьків, в яких також дітки з особливими освітніми потребами, – розповідає мама вихованки ЗДО №7, Ірина Гунчанська. – Коли ми лише привели доню до садка, вона була сором’язлива, не цікавилась спілкуванням з іншими дітками. До прикладу, ручку давала лише дорослим: виховательці чи асистенту вихователя. Сьогодні вона з зацікавленістю взаємодіє з однолітками. Завдяки такому середовищу, створеному у закладі, наша донечка адаптується до соціуму».

Сьогодні у дитячих садочках Вінницької громади відкриті 120 інклюзивних груп. Їхній досвід - яскраве підтвердження того, що інклюзія можлива, реальна і надзвичайно цінна.