«Ми знаємо, заради кого ми там»: у Вінниці школярі передали великодні пакунки пораненим військовим

Усе для них діти зібрали самі. Школярі самі купували потрібне, самі пакували, а потім самі везли гостинці до медзакладів і заносили їх у палати.

Дитячий волонтерський центр «VinPatriot» працює у громаді з 1 січня 2024 року. До нього входять координатори з усіх шкіл. Вони тримають зв’язок між собою, допомагають організовувати спільні ініціативи і збирають довкола них дітей.

Директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко каже, що склад учасників змінюється, діти дорослішають і випускаються, але готовність підтримувати тих, кому важко, залишається.

«Волонтерство – це щирість, доброта, увага до тих, хто потребує підтримки. Воно потрібне завжди, а нині, у воєнний час, особливо», – говорить Оксана Яценко.

За її словами, упродовж року школярі допомагають не лише військовим: відвідують геронтологічні пансіони, приходять до одиноких людей, підтримують притулки для тварин, долучаються до толок. Але цього разу вся робота була для захисників і захисниць, які нині проходять лікування у Вінниці.

Керівниця дитячого волонтерського центру «ВінПатріот» Наталія Логінова розповідає, що до акції «Великодній кошик» долучились і найменші учні. Разом з усіма вони вперше пакували гостинці, малювали і підписували листівки.

«У кожному наборі є свіжа пасочка, цукерки, вітальна листівка, стрічки, браслети, брелоки, великодні дрібнички. Заклади долучалися коштами, які визначали на рівні учнівського самоврядування», – каже головний спеціаліст відділу виховання та позашкільної роботи департаменту освіти Наталія Логінова.

А в медзакладах на дітей уже чекали. Юних волонтерів коридорами відділень супроводжують медики. З гостинцями з дозволу пацієнтів вони заходять до палат. Там військові з різними травмами. Хтось зустрічає дітей лежачи, бо поки не має сили підвестися. Хтось поволі сідає на ліжку, щоб узяти пакунок і подякувати. А хтось, попри біль і втому, все ж підіймається назустріч, щоб потиснути руку чи обійняти. У ці хвилини в палатах стає тепліше. Дитячі листівки, малюнки, паски й кілька щирих слів проникають в серце. І тоді особливо гостро відчувається: на них чекають, про них пам’ятають, за них моляться.

Восьмикласниця ліцею №2 Анастасія Богданевич каже, що ці два дні запам’ятаються надовго:

«Два дні поспіль неймовірного тепла, любові, вдячності. Деякі наші воїни були приємно здивовані, а для нас це можливість подякувати від усього нашого ліцею».

Юний волонтер Тимофій Коваль говорить:

«Посмішки бійців надихають нас і далі робити добрі справи. А вони кажуть, що ми підіймаємо їм бойовий дух».

Один із військових, який нині проходить лікування у Вінниці, сказав:

«Віддам пасочку медсестрі, щоб мені посвятила в церкві. Дякуючи дітям, відчувається, що незабаром Великдень. Дивлюсь на цих хлопчиків і дівчаток – росте гідне покоління українців».

«Діти вірять – і я вірю. Ми знаємо, заради кого ми там», додає захисник Олександр.

«Це мотивує, піднімає настрій, а слова на листівці з подяками і вірою у нашу Перемогу – надихають», – зізнається воїн Олексій.

Нині важливе все: і дитячі пакунків, зібраних за годину, і дитячі ярмарки, з яких почалися ці великодні гостинці, і кілька хвилин у палаті, коли військовий читає листівку від незнайомої дитини. Такі речі не лікують рани, але дають відчуття, що за дверима лікарні є люди, які пам’ятають, чекають і дякують.