Мистецтво, що лікує та надихає: департамент культури Вінницької міської ради підготував культурно-мистецький проєкт для Захисників

Такі заходи у Вінниці проводяться не вперше – це щира подяка та символічний уклін тим, хто з честю та відвагою боронить українську землю.

Через пісню й слово митці передали частинку душевного тепла, турботи й підтримки нашим героям – мужнім військовим, які проходять лікування, а також самовідданому медперсоналу, який щодня бореться за відновлення їхнього здоров’я. Патріотична атмосфера, щирі емоції та жива автентична українська пісня стали справжнім джерелом сили для кожного присутнього. Адже навіть у стінах медзакладів дух нескореної України живе у серцях тих, хто не втрачає віри, надії та любові до своєї Батьківщини.

До концерту долучилися:

• Микола Янченко –український естрадний співак, композитор, народний артист України;

• Михайло Мода – співак, композитор та аранжувальник;

• солісти та творчі колективи ЗК «Вінницька централізована клубна система».

Українські пісні у виконанні Миколи Янченка та Михайла Моди викликали глибокий емоційний відгук. А виступи творчих колективів із народними піснями подарували глядачам незабутні відчуття. Після концерту лунали гучні й тривалі оплески.

Такий відгук вкотре довів: культура – не менш потужна зброя, ніж сучасні технології. Вона зміцнює дух, повертає віру в добро та допомагає пережити навіть найскладніші часи.

Микола Янченко, звертаючись до присутніх, наголосив: «Пісня зцілює – це як ліки для душі. Вона допомагає вистояти, коли важко. Ми з нашими Захисниками ще з 2014 року – і на передовій, і в шпиталях, завжди намагаємося бути поруч з музикою, словом, добром. Це наш фронт».

Серед присутніх були й воїни, які зазнали важких поранень у боях за Україну.

Дмитро – доброволець із Білої Церкви. У березні 2025 року під час бойових дій на покровському напрямку він втратив праву руку та попри пережите, зберігає силу духу й щиро ділиться враженнями: «Ця музика ніби повертає додому – туди, де спокій, любов і за що ми воюємо. Такі концерти лікують не тільки душу, а й дають сили боротися далі. Дякуємо за пережиті позитивні емоції».

Костянтин, воїн із Чернівців, був мобілізований у жовтні 2024 року. На донецькому напрямку отримав поранення й теж втратив праву руку. Каже, мистецький захід став для нього ковтком душевного відновлення: «Ці мелодії наче повертають додому. Вони про нас, про боротьбу, про те, заради чого ми тримаємося. Я справді отримав задоволення і сили».

У Вінниці й надалі планують проводити подібні заходи, аби тепло української пісні досягало сердець усіх наших Героїв та Героїнь – там, де сьогодні найважливіше бути разом, говорити щиро та дякувати через мистецтво.