Навіки 45-літні: сьогодні Вінницька громада проводжає останньою земною дорогою воїнів Віталія Байдака та Андрія Попенка

Віталій Байдак долучився до війська торік восени. У званні молодшого сержанта захищав рідну землю у складі стрілецького батальйону 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Свій останній бій прийняв 27 березня у прикордонні з Харківщиною. Йому навічно залишилося 45 років.

Народився Віталій Байдак 2 липня 1979 року у Вінниці. По закінченні 15-ї загальноосвітньої школи вивчився на автослюсаря в ДНЗ «Центр професійно-технічної освіти №1». Все своє цивільне життя працював за фахом на одній із міських станцій техобслуговування. Разом із дружиною плекав двох дітей – сина та донечку, яким зараз 17 та 12 років.

«Поза автомайстернею, де його цінували як професіонала з великої літери, Віталій залюбки порався по господарству. В домі все робив своїми руками, а також працював біля землі, займався вирощуванням кроликів, – розповідає дружина полеглого воїна Катерина. – Він був людиною найдобрішої душі, теплом якої щедро ділився з іншими. А його серце повністю належало родині. Віталій завжди опікувався матір’ю, був гарним братом для сестрички, люблячим чоловіком та батьком. До речі, наш первісток дуже схожий на нього. Син так само захоплюється авто й так само прагне робити добро людям. Наразі він навчається на пожежника у Вінницькому транспортному фаховому коледжі».

Церемонія прощання з Віталієм Байдаком відбудеться сьогодні о 10:00 – за адресою: вул. Батозька, 12 (VIP-зала №1 ритуальної агенції «Реквієм») та о 13:00 – у Луці-Мелешківській за адресою: вул. Шкільна, 17 (рідні просять вінничан провести Героя додому живим коридором, куди траурна процесія рушить о 12:00).

Поховають воїна о 14:00 на кладовищі у Луці-Мелешківській.

Андрій Попенко виконував військові завдання у складі 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Загинув під час бою 26 березня поблизу кордону з Харківською областю. Воїну було 45 років. Вдома на нього чекали мати, дружина з двома дітьми, сестра та брат.

Народився Андрій 26 квітня 1979 року. Закінчив 18-ту загальноосвітню середню школу та розпочав свій трудовий шлях. До мобілізації працював оператором теплового пункту, розташованого на території однієї з військових частин, хоча сам був суто цивільною людиною, каже дружина полеглого воїна Тетяна.

«Андрій дуже любив музику – відчував її душею, яка в нього співала. Це була ода життю, сповнена радістю. Найбільше втішався з того, що діти роблять усе, аби відбутися в обраних професіях. Старший син, пройнявшись захопленням батька комп’ютерною технікою, котрий умів повернути до життя навіть здавалося б безнадійний пристрій, наразі навчається у Вінницькому національному технічному університеті. А донечка, якій до душі справа захисту правопорядку, – у Національній академії внутрішніх справ, – розповідає жінка. – Андрій в усьому підтримував дітей, був для них найкращим батьком та другом…»

Церемонія прощання з Андрієм Попенком відбудеться сьогодні о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору та о 13:00 – за адресою: вул. М. Драгоманова, 68.

Поховають воїна о 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам'ять та слава Героям!