Освітнє середовище – місце не лише для знань, а й для підтримки

Під час спеціальної лекції для директорів вінницьких шкіл, організованої за участі військового психолога, присутні не просто слухали. Вони розповідали справжні історії, які виникають у класах, розбирали складні кейси зі своїх шкіл.

«Сьогодні вчитель не лише дає знання, а й дбає про безпеку, підтримку і вміння розпізнати крик душі дитини, навіть коли він звучить у мовчанні», – розповідає директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко.

Саме заради здорового та безпечного клімату у вінницьких закладах освіти для їхніх директорів вдруге організували зустріч із військовим психологом, викладачем КПІ, майором запасу ЗСУ Олексієм Карачинським. Ветеран на власному досвіді знає, які наслідки залишає війна в українських сім’ях.

Спеціаліст допомагав освітянам розібратися: де межа між поганим настроєм і симптомами ПТСР чи депресії? Як правильно реагувати? Як говорити з батьками, серед яких учасники бойових дій, АТО, переселенці? Адже один із основних напрямків роботи директорів шкіл – робота з батьками.

«Ми щодня спілкуємося з різними категоріями батьків. І якщо не створити містка між сторонами, спілкування може зайти в глухий кут. Саме такі зустрічі допомагають оволодіти багажем знань щодо якісної комунікації та порозуміння», – зазначає директор ліцею №32 Олександр Швець.

Серед життєвих історій, які опрацьовували під час лекції, занурення людей в горе, що в результаті, наносить травму їхнім дітям.

«У хлопчика не повернувся з фронту старший брат. Дитина чуттєва. Його батьки починають день з відвідувань могили загиблого старшого сина. Молодший починає відчувати до себя відстороненість, має дефіцит спілкування з мамою і татом. Саме такі ситуації потребують глибокого дослідження: спілкування з батьками, дитиною», – розповідає Олексій.

Під час лекції для педагогів фахівець пояснив: головний акцент, на що має звернути увагу вчитель – наявність у школярів друзів. Діти, які ізольовані, уникають контактів, або тривалий час залишаються на самоті, можуть переживати глибоку внутрішню кризу. І саме в шкільному середовищі ці зміни видно найшвидше.

«Вчитель часто стає тією людиною, яка першою помічає тривожні сигнали. Тому подібні зустрічі з фахівцями – це не просто лекції, а практичні кроки до створення здоровогого психологічного клімата в навчальниї закладах», – підсумувала Оксана Яценко.

Тому роль педагога сьогодні не лише у викладанні предмета, а й у здатності побачити, коли дитині потрібна допомога. Психологічні виклики, з якими стикаються діти сьогодні, потребують не стандартних рішень, а чуйності й обізнаності.