Вінницька громада 24 березня проводжає в останню путь полеглих воїнів – Тараса Коциловського та Єгора Яремка

Тарас Коциловський добровольцем долучився до Збройних Сил України на початку повномасштабного російського вторгнення. Після проходження навчання у Великобританії воював на посаді стрільця у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У 2022 році під Бахмутом отримав поранення та згодом знову повернувся у стрій. Новою бойовою родиною для Тараса стала 56-а окрема мотопіхотна Маріупольська бригада. Загинув воїн 13 березня поблизу селища Красноторка Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 42 роки.

Тарас Коциловський народився 25 серпня 1984 року у місті Самбір на Львівщині. Середню та професійну освіту здобув у Хмельницькому, а доросле життя пов’язав із Вінницею. Часті переїзди родини були зумовлені зміною місця служби батька – кадрового військового. Працював Тарас на різних роботах як за кордоном, так і в рідному місті, де свого часу був контролером в енергопостачальній компанії та майстром із виготовлення меблів.

«Найвищими чеснотами Тараса були доброта, щирість і працьовитість. Він ніколи не сидів без діла. Любив займатися різьбленням по дереву й мав до цього неабиякий хист. Також дуже гарно малював, умів готувати смачні страви, – розповідає мати Небесного Воїна Наталія. – Він у всьому був прикладом для своїх сестри та брата, який також нині проходить військовий вишкіл».

Церемонія прощання з Тарасом Коциловським розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Єгор Яремко рятував життя та здоров’я людей у цивільному житті і продовжив це робити на війні. Він за покликом серця став до лав ЗСУ у 2025 році. У званні лейтенанта медичної служби виконував бойові завдання у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув воїн 17 березня під час евакуації поранених побратимів біля міста Дружківка Краматорського району Донецької області. Йому було 29 років.

Народився Єгор Яремко 12 лютого 1997 року у місті Добропілля Донецької області. Був єдиною дитиною у матері, якій з його вихованням допомагали бабуся та дідусь. Змалку Єгор мріяв стати лікарем і свого домігся. Після успішного закінчення гімназії здобув освіту у Харківському Національному медичному університеті за спеціальністю «Лікувальна справа» та в інтернатурі обрав фах травматолога-ортопеда. Працював у КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, де зарекомендував себе як справжнього професіонала – відданого та відповідального.

«Звістка про загибель Єгора відгукнулася болем у серцях багатьох людей. Тисячі його колишніх пацієнтів написали у соцмережах повідомлення зі співчуттями. Зазначали, що він назавжди залишиться у їхній пам’яті теплим спомином про неймовірну чуйність і щедрість душі», – розповідає мати полеглого воїна Тетяна.

Його рідні віднедавна проживають у Вінниці. Сюди на Новий рік приїздив і Єгор. Кажуть, після війни він хотів придбати будиночок у сільській місцевості біля лісу, завести собаку та продовжувати працювати для людей…

Церемонія прощання з Єгором Яремком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!